Володимир Мономах
Володимир Мономах (1053- 1125рр)
(внук Ярослава Мудрого).
Ім'я Мономаха він отримав від матері, дочки візантійського імператора
Константина IX. Володимир отримав від діда імператора вінець і барми, - знаки царської влади, оскільки у Константина не було прямих нащадків і рід його переривався.. Ці знаки пізніше на Русі стали називатися «шапкою Мономаха».Згідно заповіту Ярослава Мудрого, Володимиру дісталося Переяслвіське князівство. Київське ж князівство, згідно того ж заповіту, переходило від старшого брата до меншого, і на момент князівства Володимира в Переяславці, на київському престолі правив його батько Всеволод Ярославич. Згідно тому ж заповіту, після смерті батька Володимир відмовляється від київського престолу, який заповідав йому батько. Тобто, Володимир дотримався дідового заповіту, порушуючи при цьому батьківський. Такий поступок можна пояснити тим, що Володимир старався уникнути причин виникнення міжусобиць. Поступок дійсно гідний великого державника. Крім того, Володимир здійснив ще один поступок доброї волі, направлений на припинення міжусобиць. Він добровільно звільнив Чернігівський престол не користь опального Олега Святославича.
Володимир був одним із ініціатором Любецького з'їзду князів, на котрому була прийнята угода про порядок володіння Княжими землями.
Але після смерті Святополка в1113р. в Києві розпочався бунт супроти політики та порядків встановлених Святополком, і Володимир, всупереч угоді і заповіту, посів київський престол. Це в подальшому спровокувало чергові міжусобиці, від яких остаточно розпалася Русь.
На посаді Київського князі Володимир провів деякі реформи пов’язані з полегшенням життя низовим верствам населення, і обмежив права і вольності верховної знаті.
На відміну від успіхів у внутрішній політиці, зовнішні потуги не були вже такими успішними. Одна лише військова авантюра проти Візантії розпочата в 1114р., коштувала Мономаху втрати міжнародного авторитету, незважаючи на його попередні заслуги на Сході та родинні стосунки з правлячими династіями Заходу. У 11114р.на Русі з’явився самозваний Лжедіоген II, видавивши себе за вбитого сина імператора Романа IY Діогена. Володимир повірив Йому і навіть видав за нього свою дочку Марію. Мономах зібрав велике військо і під приводом повернення візантійського престолу законному царевичу, розпочав військовий похід на Візантію. Це була остання війна між Руссю і Візантією в історії обох держав. За допомогою Мономаха та половців, Лжедіоген заволодів багатьма дунайськими містами. Імператор Олексій I підіслав найманців, котрі вбивають в Доростані Лжедіогена. Але це не зупинило Мономаха, і він продовжує похід в інтересах вже сина Лжедіогена, -Василя. Він послав другий похід під проводом воєводи Райтишича, котрому теж вдалося відвоювати частину дунайських земель. Третій похід на Візантію на чолі з сином В’ячеславом та воєводою Ратиборовичем закінчився невдало і Візантія змогла повернути собі землі.
Лише через дев’ять років, у 1123р. переговори між Візантією і Руссю завершилися договором та одруженням візантійського імператора з внучкою Мономаха. Так Мономах розплатився внучкою за свою військову авантюру проти Візантії.
Остаточно Київська Русь розвалилась після смерті сина Мономаха Мстислава у 1132р.Імперія розпалась як і всі інші , спочатку децентралізація, федералізація, конфедералізація (від моноцентризму до поліцентризму). Потім прийшов Батий з Ордою у1237р. і наклав на руські землі ординське іго майже на 300років.Після завоювання Батиєм Русі у Орди не вистачило сил йти далі на Європу, і руські землі залишилися буферною зоною між Ордою та Західною Європою.
Як же це положення нагадує нинішній стан України! Невже цього не бачать сьогоднішні державотворці?!
До речі, саме в період розпаду Русі у 1187р. вперше в Київському літописі з’являється термін «україна». За різними гіпотезами, це слово асоціюється з такими поняттями, як «край» (кінець), «край» (країна), «украяти» (відрізати).