Заговлі зими.

 Зима снігом білим пухким сіє щедро;

Скувала морозом ставки і озера.

На вербах, березах, в полях,- скрізь біліє суціль.

Віхує, хурделить, кружляє в садах заметіль.

Шляхами шниряє розбійницький вітер;

Сполохане птаство, ховається в стріхах.

В снігові кучугури впав  вечір похмурий ,

А за ним повзе чорна, темна ніч непрозора.

Зима розгулялась, мов сваха весільна,-

Святкує  й не знає, що буде похмілля,

Та поки  витає в хмільних викрутасах,

На землю скидає останні прикраси.

Гей, зимо! Тобі вже відходить пора!

Вертай своїх коней в доргу назад

Тобі шлем подяку за гори добра,

А нам зустрічати весну уже час

                                           Олесь Розхристаний