Запах трав

Скошені трави в міському парку

Пахнуть далеким і світлим дитинством.

Запах той трав моє серце торкнув,

Викупав, наче дитину любистком.

І пригадались барвисті всі дні

Що загубились у травах духмяних,

В батька свистіла коса у росі,

Сонцем світилися очі  у мами.

Бігали босі, там ноги по росам,

Вітер волосся куйовдив і рвав.

Запах тих трав пам'ятаю ще й досі,

Хоч відгоріло й багато заграв.

Краю,  мій рідний, надій  золотих!

Я ж тебе зрадив не з власної  волі,

Вилетів зовсім з гнізда молодим

Та й загубився, мов вітер у полі.

Краю мій рідний  я, може, вернуся

Скоро до тебе не в сні, наяву;

Низько тобі до землі поклонюся,-

Ти ж мені дав  свою силу живу.

Сила природи , всесвітнє тяжіння,

Тягнуть до себе, як мати-земля.

Можеш зірвати  від дому  коріння,

Та не відірвеш той крик журавля…

Мучити буде й пектиме  до скону

Те почуття, що зовуть ностальгія;

Буде дзвеніти  малиновим дзвоном,

Доки душа навіки заніміє.

    03.01.2016.  Олесь Розхристаний