А коні не винні.
Притомились осідлані коні
У походах звитяжних змагань,
Постиралися сідла й підкови
І попруги уїлись до ран.
В їхніх гривах заплутався вітер,
Що розносив незборений дух,
Буйність Дикого Поля й суцвіття
Чигиринських лісів і яруг.
Залишились в степах огирі,
Між курганами й небом гуляти.
Там, на волі іржуть табуни,-
Кличуть славу з могили підняти.
Рвуть загнуздані коні вуздечка,
Та їх воля давно вже в руках
Яничарів орди беклярбеків,
Й бейлербейових слуг-посіпак.
Лиш розносять в степах суховії
Посоромлений дух гайдамак,
Гонти, Яреми, Сірка й Гамалії,
Що панам наганяв переляк.
Осідлають нових огирів,
гайдамацької волі нащадки,
погвалтують пихатихїь панів,
і перевертнів, з Божої ласки.
Притомилися стомлені коні,
Хай спочинуть в степах і лугах,
Бідні коні не винні у тому,
Що чужинців носили в боях…
01.10.2015.
