Блакитне Чорне море,

Блакитне Чорне море,

Таке привітне й неозоре

В моїй уяві щедро творить

Пейзажі спогадів казкових.

Мов виринають хвилі з моря,

А в них на рейді кораблі;

Запахло штормом над прибоєм

І чайки плачуть на крилі.

Вночі прибій шумить:‑ не сплю,
Не сплю, не сплю я ні хвилини -.

А з неба місяць кораблю

Сріблясту простелив стежину.

О море, диво неосяжне,

Навіщо ти в моїй душі

Здійняло бурю почуттів,

Котрі невдовзі віршем ляжуть.

 До моря, з вдячністю без меж,

Я в думках знову поринаю

 Згасити полум’я пожеж,

Омити гіркоту печалей.

 Вечірній пляж уже порожній,

 Залитий  музикою пірс,

 Блукають тихо  перехожі…

                         Немов і я був серед них.

                                               Олесь Розхристаний.