Де воля і слава твої, Україно?
Де воля і слава твої, Україно?
Чому ти ганьбою в неволі покрилась?
Чому вірні діти лежать в домовинах,
А виродки вражі у владі вселились?
-В часи, як була я дівочої вроди,
Мене колисали вітри в Дикім Полі,
Голубили ніжно Дніпрові пороги,
Де коні козацькі гуляли на волі.
Беріг мене вірно Сірко отаман
І сам Сагайдачний, в походах удачний,
Не раз захищав від османів-татар,
Від злих москалів,до праці ледачих.
Богун мене вірно любив й боронив,
Ворожої крові багато пролив.
Максим Кривоніс, Джелалій і Нечаї
Козацькою славою рясно вінчали.
Та я ж свою долю віддала Богдану,
Нащадку коронного ляха - гетьмана;
Надія була на шляхетність і вишкіл,
Та обернулась на царські підніжки.
Під Жовтими Водами слава зродилась,
Пилявцями,Збаражем, Зборовом вкрилась.
Ганьба ж Берестечка втопила ту славу
У крові козацькій, могилою стала.
Переяслав хрестом на могилі постав;
Спаплюжену мене царю для гарему
Богдан з перепою, обнявшись із Москвою,
У найми і рабство віддав москалям.
Богдан Україну любив,наче шаблю,
Котрою карав ворогів особистих,
Але врятував короля і Варшаву
Вже після розгрому коронного війська.
А як підросла я у царській неволі,
До мене присватався Ян Каледінський,
Пройдисвіт великий і балувань долі,
Пихатий любовник, слуга каземірський.
Він мене любив,мов останню повію,
Узявши в дружину багату вдовицю,
Продав Дорошенка ,згубив Кочубея,
І гетьмана Петрика, і кума Іскрицю.
Ганебним був шлях до Москви й булави,
По гетьманським трупам і крові козацькій;
З варшавського двору в кремлівські палати,
Заплутані хитро гетьманські сліди.
Синів моїх вірних козацького роду
Гноїв Петербургом й гнилою Невою,
Робив це завзято в угоду Петрову,
Спровадивши військо у царську неволю.
З княгинею Дольською дружба з амурами,
Не просто сердешні любовні забави,
Причиною стала загину Батурина,
Ганьби і знеслави навколо Полтави.
Ще Гонта Іван і Максим Залізняк
З-під гніту жидів і поляків звільняли,
Але москалі, нехай трафить їх лях,
Підступно у спину удару завдали.
Католики конфедерати з жидами у парі
Карали людей православних на палях
І Гонту скарали, мов дикого звіра,
Але й москалі православні Максима згноїли Сибіром.
Судилося двісті років малоросами,
Терпіти суцільну ганебність хохляцтва,
Та в душах ще тліла надія нескорених
Й кипіла у жилах ще кров гайдамацька.
Ставали на захист моєї свободи
Нащадки козацтва, стрільці січовії
Під утиском австро-угорської змови,
Та вкотре вже знову безвольним став Київ,
Не зміг об'єднати повстанські загони.
Іржею все чванства роз'їдена Рада
Віддала країну криваво-червоним
Московським полкам, ворогам всім на радість.
Та Рада Центральна боялася війська,
А гетьман не вірив повстанським загонам.
Самі ж отамани, стихія махновська,
На Гетьмана чхали, на Раду й закони.
Бездарна політика панської влади
Залишила мене без захисту війська,-
Не стала єднатися з рухом повстанським,
Натомість із ляхами в змові звелися.
І вкотре поляки змирившись з Москвою
Порушили вірність Варшавській угоді:
Змістивши кордони моїх територій,
Віддали в наругу ординцям червоним.
Кривава Москва скаженіла від люті,
Напившись моєї безвинної крові,
Сибіром і голодом вкрила майбутні
Стежки і дороги до лона Європи.
Наступні герої в підпіллі боролись,
Гартуючи вишкіл стрільців січових.
Командував рухом Євген Коновалець,
Полковник, Верховний в ОУН провідник.
Розділена навпіл Москвою й Варшавою,
Залишена гетьманом і Директорією
Боролась за власну, соборну державу я,
За гідне життя і достойну історію.
Міцніли ряди закордонного руху,
Під проводом вірних ОУН ватажків,
Творилася армія, міць й запорука,
Успішних змагань і визвольних боїв.
Москва, відчуваючи власну загрозу,
Заслала агентів своїх до повстанців,
Підступно убила вождя Коновальця
І завербувала міністра фінансів.
Новий провідник,ще з часів УНР
Срільців січових організатор
Затребував звіту фінансів від Ярге,
В котрого були небюджетні витрати.
Подвій агент двох ворожих розвідок,
Ввійшовши в довіру Степану Бандері,
Що мав забагато великих амбіцій,
Умовив його скинуть Мельника з верху.
І виник на тому великий розкол,
Котрий і призвів до війни братовбивств;
І армія впала в заручниці змов,
Лишилась підтримки від західних кіл.
Руками амбіцій Бандери до влади
Укоїли розбрат - розкол у ОУН
Прикрившись словами про єдність справи,
Насправді ж вели братовбивчу війну.
Натомість геройство приречених воїв
Лишилося в чорно-червоному стязі,
В піснях і легендах повстанської долі,
Майбутнім героям наукою стало.
Відкинута знову в провалля віків
Дорога моя до свободи в Європу
Покрилася рясно кістками синів,
Обплутана щільно ГУЛАГівським дротом .
Натомість на землях моїх москалі
З жидами у-парі над людом панують;
Не рік і не два, а вже цілі віки
Висмоктують кров, мов худобу мордують..
Та я зберегла непокори насіння,
Й засіяла ним поневолені землі.
Зростало із нього нове покоління,
Козацького духу нескорене плем'я.
Ці сходи були ще не зовсім міцні;
Когорту нескорених знищив режим,
Як Стуса в Мордовії, інших в Пєрмі:
Це Марченко, Тихий, Григоренко, Литвин…
Натомість зродилася челядь покірних,
Готових до праці з ГБешним мундиром:
Драчі і дрозди, костенки і дзюби…
Писали не лише поеми з прелюдій.
А ті, що вернулися живими з ГУЛАГу
І совість свою не згубили у зраді:
Чоновіл. Калинець, два Горині, Хмара
Нову Декларацію склали й Присягу.
Хоч рухнув Союз і подав всім надію
На звільнення з пут і ярма від Росії,
Та кляте коріння совковського ладу
Тримається й досі Верховної Ради.
Та зрада від РУХу й Народної Ради
Вождя Чорновола скосила КАМАЗом,
Убила надію і світоча Правди,
Керуючись вправно кремлівським наказом.
І знову упало на четверть століття
Московське ярмо на вкраїнську державу
І знищило волі плоди і суцвіття,
Втопило свободу Майданом кривавим.
В той час москалі знов ударили в спину:
На сході відкрили гібридну війну,
Відняли Донбас, Лугань вкоротили,
У змові з жидами весь Крим відібрали,-
Сховали державу в імперську труну..
Народ мій піднявся на захист держави,
Та влада державна в чужинських руках
Війною на ворога йти не бажає,
Торгує із ним й живе в баришах.
Така моя доля , і слава , і воля;
Висока мораль і цинічна брехня,
Геройство солдат й дебілізм генералів,
Прокляттям лежать на моїх сивинах.
28.03.2018р. Олесь Розхристаний.
