Дивний сон в різдвяну ніч.
В різдвяну темну і казкову ніч
Мені наснилось пекло, наче,
А в ньому повно грішників усіх
Великих, правильних , багатих.
Кривавий Путін плавав в казані,-
Мов мед, гарячу сьорбав смолу
І клявся в вічній дружбі сатані,
В братерській вірності й любові.
Там, золотий обнявши унітаз,
Пив смолу й заїдав батоном
Наш президент, «донецький пе…раст»,
Вірніше « злодій у законі».
Сприйнявши все за божі кару й гнів,
Колишні там «законотворці»,
Чекають всі законних казанів,
Стоять у черзі, мов на шворці.
Кого я тільки там не видів:
Царів, вождів, аристократів,
А поряд них, - нових сусідів
Із олігархів і магнатів.
Якась окрема зала там була,
Багато бджіл у ній роїлось;
Сватів, кумів багато, мов телят,
чи просто прихвоснів набилось.
Усі «заслужені», « герої»,
Народні, бачите, визнанці,
А придивився, то звичайні
Всі помаранчеві за…ранці.
Та якби там, у світі не було,
Їм бджоли смолу лиш носили
Та ще вонюче і руде лайно,-
На що змоглись, те й заслужили.
Голів Верховних ціла челядь,
Законами палили казани,
Прийдешні всіх колишніх пхали
До варива з чорнила і смоли.
А там, де пишна вивіска «Мінюст»,
Там верховодив кум «кидалов»
Для всіх наперсників створив приют
В сковороді з киплячим салом.
Для генералів з свинопасів
Палав Георгіївський зал,
Де сам Георг у світлій рясі
У рот їм порох засипАв.
Узявши стрічку «колорадо»
Робив горючий з неї гніт,
Стромляв у тіло там , іззаду,
І відправляв усіх на схід.
У залах, «перших президентів»,
Окремі послуги й прислуги,
Відносно їхнім дивідендам,
Та їх державницьким заслугам.
Один ліпив з смоли хатину,
Таку маленьку, наче шкварку,
Дарма, що вкрав пів-України,
Та зріс з партійного прошарку,
І вже земельним став магнатом
Синок його у бізнес-плузі,
До рук навчився прибирати
Степи й лани на виднокрузі…
Цей землю їв із перегноєм,
Творив в собі такий компост,
Немов черв’як на полі божім ,
Їв залюбки, на повний рот.
Наступник був вже «вовкодавом»,
Душив свободу і живих людей,
В казан собі поназбирав він
Заводів, фабрик , різних ІСД .
Порожнім був лише один казан
З гарячим чорним шоколадом;-
Чекав на мить, коли лосний гарант
В те вариво улізе задом.
У самому далекому кутку
Юрба іуд христопродавців,
Довівши пеклу відданість свою,
Чекали нових розпоряджень.
06.01.2015р. Олесь Розхристаний
Теги:
