Догорає літо.

Вже догорає літо золоте

І осінь за порогом виглядає.

Кипить повітря стигле і п’янке

Цілує губи,груди напуває.

Ще денна спека дзвінко стугонить

На жовтих  струнах  сонця-клавесина

Та, вечір прохолодою бринить

Й туманом  сірим котить по долинах.

А синє небо стало мов білизна,

Дощем на сонці випрана ,бліда,

Спустило  торочки свої донИзу

І з них холодна капає вода.

 Достиглі зерна жита і пшениці

Зсипаються  валками на току,

Та чи ж доступні будуть паляниці,

Щоб кожному доволі й до смаку?

Стривожений далеким перельотом

 Журавлик  в небі пробує крило.

Горить, мов дим, церковна позолота

 І благовіє Спасом, тихо над селом.

Червонобокі яблука в саду

Немов вино десертне, п’ють проміння,

Щоб потім  впасти в пелену-траву,

Рясним дощем розстелену, осінню.

В цей час  земля і сонце віддають

Свої плоди, духмяні й соковиті,

А літні дні спекотні  тихо йдуть,

У двері, навстіж  осінню відкриті.

Олесь Розхристаний.04.08.2016.