Голодомор.
Сіро - чорним стало поле
Вбралось в сиво-сизий дим,
Навалилось чорне горе
Наче похоронний дзвін.
Розгорнула «власть совєтов»
Небувалий досі фронт,
Мало їй було багнетів
Щоб цідити людську кров,
Треба ще й в голодній смерті
Знищити увесь народ.
Через десять «мирних» років
Більшовицького терору
Сіоністське хиже око
На лани широкополі,
Хитрим поглядом зирнуло
І московським комісарам,
Кровожерним яничарам,
Нові плани розгорнуло.
Чорне й мокре хлібне поле
Божевільний стелить плач…
Страшно й холодно малому
Колоски в стерні збирать.
Вдома в нього хвора мати
І молодшенькі ще діти.
Молить Бога те хлоп’ятко,
Їх живими залишити.
- Українців не здолати»-
Так навчав юдву Бронштейн,
- Розкуркулити й заслати
У Сибір за Єнісей,-
І зібрав великий Лазар
Каганович каганат
Щоб народ цей геть спровадить
З україських білих хат.
-Я влаштую їм могилу, -
Мовив Єног Ієгуда,
- Там у мене в Україні
В НКВС свої іуди.
Ми за їхню непокору,
Неповагу до «совєтів»
Знищим всіх голодомором,
Призвемо «хохлов к отвєту»-.
Чорне-чорне світить поле
І в торбині є зернятка.
Швидше, швидше вже додому…
Притомилося хлоп’ятко.
Вже й стерня не так колюча,
Гріють серце колоски:
Буде вдома свіжа юшка
І приправа з лободи.
І летять з Москви депеши,
А за ними й москалі
На підмогу НКВСУ
Проти злої куркульні.
- Відібрати до зернини
Хліб з куркульського села.
Хай здихають українці
до останнього хохла.
А для цього виконання
Плану хлібозаготівлі
Створимо «червоні валки».
В них комнези зголоднілі
За ситнішу хлібну пайку
Вириватимуть всі жили,
Відберуть в селян останню
З кров’ю посівну торбину.-
Чорне поле вже позаду.
Ось і тин, стежинки скіс,
-Я вернувся, чуєш , мамо!
Назбирав зерна, приніс!-
Сумно, чомусь, на подвір’ї
Тихо, наче у труні.
-Боже, я ж тобі молився,
Щоб життя ти їм зберіг!-
Тут сусід сидить під тином,
Ноги пухлі , не піднятись,
Божевільними очима
Озирається до хати:
-В мене топиться в печі
І вода кипить гаряча.
Ти заходь туди мерщій
Будем разом ми купатись.-
А в самого світять очі
По-звірячі, дуже хижі,
Він голодний і не хоче
Помирати вже без їжі.
- Ми наставимо кордонів,
Навіть миша не пролізе.
Викидати геть з вагонів
Ворогів цих комунізму.
Постановимо законом:
За збирання колосків
До тюрми на десять років
Відправляти ворогів.
Хай їдять одне одного,
Все одно їм подихати.
Їм до світлого нового
Перепустки не давати.-
Клямка брязнула і двері
Відхилились за поріг.
-Мамо!- ойкнуло під серцем.
Тихо в хаті, мама спить.
-Мамо, мамо! Де малята,
Братик і сестричка, де?-
Бог почув його молитви,-
Мама підвелася вже,
-Синку, не хвилюся,любий.
Дід у гості приїздив,
Знаєш він живе далеко
В нього був колись свій млин,
А тепер той млин колгоспний,
Дід при ньому мірошник.
В них село не так голодне,
Бог від голоду зберіг.
Менших діточок до нього
Я на час недуги віддала
Хай там голод перебудуть,
В нас вже вмерло півсела.
-Дякую тобі я Боже,
Що єси на небесах,-
Губи мовили малого.
На той час дружина Молотова,
Перл, подруга Голди Меїр,
Забажала більше золота
Для потреб братів- євреїв.
Видав Преднарком указ:
Золото-валютні лавки
По скупівлі золота у мас
Запровадити негайно.
Скасували цілі трести,
Магазини «Укопторгу»,-
Конкуренцій щоб не вести
Новоявленим конторам.
Мережу «ТОРГСІНу» скрізь
Заснували комерсанти
Посадили в них жидів
Чесно золото приймати.
Чорне поле побіліло,-
Випав рано перший сніг.
Вже не видно більше сліду
На дорогах польових.
Розстріляли комсомольці
Привселюдно збирачів
Почорнілого колосся
На неораній стерні.
Не надовго стало в хаті
Дідом лишених харчів.
То ж іде хлоп’я шукати
В полі нори ховрахів.
Із ховрахи буде м'ясо,
Як поставити петлю
І зерна хоч не багато,
Все ж добавка до щавлю.
Ми дозволимо ТОРГСІНу
Продавати хліб державний.
Бони золото- обмінні
Будуть цінам визначальні.
Біля кожної контори
Скрізь поставити чекістів
Для порядку й охорони
Ювелірів особисто
Та проведення контролю
Чи походження законне
Зданих виробів коштовних.
При наявності підозри
В саботажі хлібоздачі
Незважаючи на сльози
Треба хліб конфіскувати.
На полях зима лютує,
Ледь димляться димарі,
Голод з холодом зимують
В українському селі.
Хлопчик латану свитину
На худенькі тягне плечі:
Назбирати ж треба хмизу,
Чи соломи хоч, до печі.
На подвір’ях геть нікого,
Чи живий хто є чи ні?
А ні сліду по дорозі,
А ні звуку в тишині.
Церква молиться до Бога
Батьком вставленим хрестом.
Комуністи всі не в змозі
Хрест той скинути гуртом.
Душу хлопчику зігріла
Згадка про живого батька,
Як в руках у нього діло
Все кипіло до порядку.
А тепер він сиротина,
В дев’ять років став дорослим…
Злидні й голод в Україні
Смерть повальна мором косить.
Закордонний світ говорить,
Що від голоду в країні,
Де керує серп і молот,
Люди мруть як мухи сірі.
Їй надати б допомогу
Безкоштовну для людей,
Їжі щоб було доволі,-
Не одних лише ідей.
-Поговорять і затихуть,-
Уряд Сталіна сказав,
-Комунізму не спинити
Злим ворожим язикам.
В нас нема тому причини,
Щоб з буржуйської руки
Хліб чужинський до країни
Постачали вороги.
Хто про голод слух розносить
Із країни вислать геть,
А писак із малоросів
В табори НКВС.
Пережили люту зиму
І тяжкий голодний рік.
Уберіг Господь родину,
(Батько їх помер раніш).
Знає лише кладовище
І німий церковний дзвін
Скільки душ святих і грішних
Відлетіло на той світ.
Як весна ледь забриніла
Й на полях розтанув сніг
Ланкові і бригадири
Позбирали всіх живих
До колгоспної контори.
Там були керівники
З області й району,
Та політпрацівники.
Зачитали постанову
Про відновлення роботи,
Подолання недороду
І про сталінську турботу
До селянського народу.
Працювати у колгоспі
Треба всім селом ударно
А за те їх безкоштовно
Годуватимуть в їдальні
Всіх:дітей, старих, дорослих.
Будуть ставить трудодні
Не залежно від роботи
Всім в однаковій ціні.
Обіцяли розрахунок
Видавати всім завчасно,
По заявам навіть будуть
Запроваджувать аванси.
Знов зібрав московський Лазар
Каганович каганат,
Щоб розглянути як справи
З заготівлею зерна.
- Ми доклали сил не мало,
Щоб здолати саботаж;
Півмільйону розстріляли,
Стільки ж вивезли в ГУЛАГ,-
Мовив справно Ієгуда.
- І за це прошу я в Вас
Невелику нагороду
Для бійців НКВС,-
І поклав на стіл генсеку
Для підвищення в званні
Список видатних «експертів»
Із розстрільної статті.
- Майже всі вони іуди:
І по крові , і по духу,
Справно ще служити будуть,
Підніматимуть розруху.-
Молотов сказав, що треба
(так йому веліла Перла)
Всім чинам партапарату
Із єврейками побратись,
Бо вони є мудрі люди
З ними нам світліше буде.
- Треба думку цю підтримать,-
Мовив «мудрий Соломон»,
- Для державної потреби
Створимо в Кремлі салон. -
Та при цьому він промовчав,
Де те золото подів,
Що в знедолених голодних
Відібрав за півціни.
- Треба ж когось покарати,
За упущення в роботі,
Негативні результати
І розорені колгоспи,-
Мовив староста Калінін.
- Ми змінили Наркомзем,
Половину розстріляли,
Саботажний елемент.
Скрізь в районах познімали
Керівництво МТС.
Для наведення порядку
І відновлення ладу
Ми зробили рознарядку:
П’яти-тисячну орду
Направляємо походом
На ідейно- виховну
Просвітительську роботу.
Триста тисяч заводчан
З Харкова червоного
На роботу у поля
Виїдуть загонами,-
Доповів всім Косіор.
Слово взяв «великий» Сталін,
Кровожерний людомор,
- Для швидкого подолання
В Україні всіх незгод,
Я направлю ще одного,
Постишева кандидата,
На підмогу Косіору
Всім на місті керувати. -
Дав йому наказ таємний
І свободу владних дій,
Ворогів непримиренних
Вибивати звідусіль.
Ворогів топити в крові,
Той відлюдок так старався,
Що від неї й збожеволів:
Навіть Лазар вже здавався
Йому зрадником ворожим.
Вже весна в полях вирує
Люди орють хто чим може
Хто коровою худою,
Хто шкапою, що ледь ходить.
А найбільше самотужки
Запрягались в хомути
І тягли плуги й приплужки,-
Жили рвали й животи.
Тракторів із МТСів
На полях не вистачало:
Замість сотні було десять,
Та і тих не всім давали.
Ледве з горем пополам,
Дякуючи Богу, вчасно
Всі засіяли поля
Й присадибні клапті
Оживало потихеньку,
Ледь не вимерле, село,
Новий план заготівельний
Дав полегшене ярмо.
Повернулися малята
До сирітської сім'ї,
Веселіше стало в хаті
Хліб з’явився на столі,
Ще не в достач, але трохи ,-
Дід залишив на гостинці
Та і мама із колгоспу
Принесла зерна в торбинці
Старший хлопець був за батька,
А йому всього лиш дев’ять,
З ним ще троє по-порядку,
Сиротинська ціла челядь.
Мати виростить їх всіх,
Від негод усіх врятує,
А державний комунізм
Нових бід їм приготує.
Розмишляв великий Лазар
Про державний стан речей:
Ми зробили добру справу,
В історичний цей момент,
Для укріплення держави
Провели експеримент:
До свідомості людської,
Непокірних тих хохлів
(а вірніше просто гоїв),
Ми на десять поколінь
Прищепили ген покори
З психології рабів.
Навіть буйного вождя,
Людомора всіх народів,
Покоївкою кремля
Я його умиротворив.
Роза справу робить добре,
Він покірний мов дитя,
Керувать таємно можна
Капітаном корабля.
Треба в шахи справно грати,
В підкидного дурня теж,
Та ще в Тору заглядати
І Талмуд вивчати весь.
А як світ увесь підкорим
Жити будемо царями.
Слава Леніну і Торі,
І євреям з москалями.
10.12.2015р.Олесь Розхристаний