грудень

Зима стежками слід  порошить,

Сніжком  за комір заліта,

Земля  притиснута морозцем

Вкриває ковдрою вуста.

Кружляє перша  завірюха,

Снігами поле замела.

Пташки ховаються під стріху,

Шукають затишку й тепла.

Сади стоять собі  укриті

Пухнастим снігом молодим,

Гуде  в трубі сердитий вітер

Посланець лютої зими.

Вже  грудень посохом рипить,

Крокує мерзлим битим  шляхом.

Ген ліс засмучений стоїть,

Одітий весь в зимові  шати.

Дрімають зморені хати

В обіймах сутінків зимових.

Чиїсь заплутані сліди

Снують мережу загадкову.

         19.12.2015р.Олесь Розхристаний.