Холодний день.

Холодний день йде  нанівець,

Часу позичені скрижалі

Тремтять,  у сутінках небес

Ховаючи свої  печалі.

Це той, що вранці стоголосим

Ясним промінням сонячним кипів,

Зігнувся вечором холодним,

Укутавшись в сутану димарів.

Опівдні сонце так палало,

Під ним  горіли мрії й почуття,

Здавалось вже не буде краю

Життю  і світу божому кінця.

Стомилось грати сонячне крило

І день згасив свої вітрила,

Спустилась втома й сіла  на  чоло,

Думки до обрію схилились.

Тут  кожен день земний лишає слід

На цій  дорозі  пережитих літ.

   10.12.2014р.Олесь Розхристаний