Лист Московському хану-бусурману Володимиру Плюгавому Нащадків козаків Війська Запорозького.
Лист
Московському хану-бусурману
Володимиру Плюгавому
Нащадкив козаків Війська Запорозького.
Царю московських бусурманів,
Нащадкив диких чингізханів;
Холопами вознесений на трон,
Китайський штопаний гандон,
Смердячий виродку кремля,
Гієни сірої твоя сімя!
Лакейська шкуро кагебістська,
Козла чеченського підніжка,
Стукач-підносчик чемоданів,
Багдатский злодію у храмі.
Байстрюк без племені і роду,
Шпана петровського розплоду,
Великий варвар- кровопивця,
Хранитель ханського обійстя,
Фельдфебель в маршальських пагонах,
Ще й моська у трусах слонових.
Московська воша в целуліті,
Що гнид розносить скрізь по світу;
Кум сатани, іуди брат ,
Люципера самого сват.
Пристрасник до пупків хлопчачих,
Ка-цап рогатий і смердячий.
Худло від прадіда і діда,
Лайно алтайського ведмедя.
Ти когана хазарського смоктун,
Шайтана - батюшки брехун,
Коня монголького відросток,
Німкені старої підсмокток,
Пісюн єврейського царя,
Скажена вірусна свиня.
Природи й геніколога помилка,
Від імператорського трону дірка ,
Придворний блазень-казнокрад
Занесений в державний ранг.
Душитель правди і свободи,
Ще й наглядач тюрми народів,
Бандитський прихвостень плюгавий,
Притульник зрадників державних,
Підступний вбивця закулісний,
Барон всесвітніх терористів,
Работорговець з клану берій,
Поборник рабства та імперій,
Ідейний євнух, мракобіс,
Слизький вонючий, наче глист.
Ми є нащадки запорожців,
Землі своєї оборонці,
Святої матінки сини,
Що в Київській Святій Русі
Самою Візантією христились,
Письму навчались у Кирила,
І гідність берегли в усі часи.
В козацькій славі ми купались,
В горнилі війн загартувались.
Із ворогами в Дикім Полі
В боях ми здобували волю,
А Чорним Лісом і Холодним Яром
Повстанським запалились жаром,
Нас не залякати вже війною.
Ми нагадаємо тобі, плюгавий,
Як Сагайдачного благали,
Московський цар та Феофан,
Кремлівських не палити брам,
Не нищити Москву війною,
Прикрившись вірою одною,
Сплативши запорожцям дань.
А ще коли француз Наполеон,
Вам наробив ганьбу Бородіно,
А ваш славетний князь Кутузов
Рятуючи царя і власне пузо
Спалив Москву із переляку,
Обісрану сховавши сраку.
Шукав для «родіни» рятунок.
Тоді й згадали кляті москалі,
Як козаки громили ворогів,
Злякавши їх ще перед боєм
Отамана Сірка рукою.
Бо відповідно його заповіту,
Щоб ворогів усіх громити,
Потрібно руку брати кошового.
Знайшлися в світі добрі люди
(не знали, що ви за паскуди)
І руку характерника знайшли,
Обнесли тричі навколо Москви,
І після цього вже французи
Відчули страх у власнім пузі.
І повернули вже назад вози.
А ще в часи, так званої
Другої вітчизняної ,
Десяти-мільйонною пожертвою,
Спасали всю московію твою,
І сухорукого вождя народів
Сапожницько-попівського відроддя.
Погибель відвернувши на краю.
А ти на нас тепер пішов з ордою
Гібридною підступною війною?
Руками наймитів лукавих,
Руйнуєш мир, наносиш рани,
Знов хочеш бачить на колінах
В покорі й рабстві Україну,
Як малоросію безправну?!
Тріпак на член тобі, а в дупу їжака!
У нас для тебе відповідь така,
На всю орду твою й собачу зграю
Земля, немов на гній, давно чекає.
і славний наш родючий чорнозем
Всіх черв’яками перемеле, перетре,
Помилки всі творця повиправляє.
Тобою засланих московських гнид
Вогнем повстанським випалимо всіх
І «православіє» твого Кирила,
Що в наших церквах засмерділо,
Розвіємо шляхом природним,
Візьмем на душу гріх господній,
Повикидаємо його кадила.
Ти справний воювати лиш з рабами,
Бо сам є раб в душі своїй поганій.
В боях з противником достойним,
Орда твоя то купа гною,
Смердючого лайна собачого
Ганьбою вкриється небаченою,
Залишиться лежать на полі бою
Твоє , ще сталінське ГБ
Ганебну справу доведе,
Отруїть тебе ж у кремлі
Руками відданих повій,
І зробить з тебе ворога Росії,
Змішають прах з лайном і скрізь розсіють,
По всій, тобою згаженій, землі.
Сопливий євнух халіфатів,
Тобі Надію нашу не здолати,
Наш дух козацький не збороти,
Конячий х.. тобі до рота,
У ребра трястя і в печінку,
За те що викрав українку,
І засудив її, сволота!
Не будеш, враже, сучий сину,
В неволі мати Україну!
Орди твоєї ми не боїмося,
Хоч скільки б неї не зійшлося,
Ми будем битися з тобою
Землею , вітром і водою,
Усіх твоїх понищим новоросів.
На ваше мінське «мирне бля…во» ,
Ми дружно сходимо посрать всі.
А те ярмо московського кремля,
(Бо в нас давно уже рабів нема,)
Одінемо боярам на загривки
І до Ростова видамо путівки,
Нехай тобі там моляться щодня.
На цьому будемо кінчати
Це й лист твоїй п….і лупатій,
Хазяїну всіх гонорей кремля
Володарю московського гнилля,
Гнилий у тебе мозок і пісюн,
І сморід йде з твоїх державних дум,
Скликаючи до себе вороння.
В нас сонце світить прямо з неба
І місяць ходить так, як треба,
Ми дні рахуєм по Ярилу,
А ти готуй собі могилу.
11.04.2016р. Олесь Розхристаний.
