Листопад, листопад….
Осінь знову з журбою,-
Перший сніг сивини,
Слід прощальний любові,
Впав на скроні мені.
Листопад, листопад,
Ти не вій в мою душу
Мокрий сірий туман
І жалітись не змушуй
Осінь спалює дні,
Наче свічки кленові,
Боса бродить в стерні
У вінку калинОвім
Листопад, листопад,
Твої крила безсилі
Повернути назад
Дні веселі, щасливі.
Небо плаче дощами,
Мов прорвалося дно
Ллються краплі струмками,
Заливають вікно.
Листопад, листопад,
Мокрі струни плаксиві
Не зіграють сонат
На твоїм клавесині.
Тут вже осінь з зимою
Захурделили вальс
І застиг над водою
Зачарований час.
Листопад, листопад,
Золотий лист спадає,
На осінніх вітрах
Горобина палає.
Хай ще жевріє осінь,
Недогарком свічі,
І дощами голосить
Мокрий вітер вночі.
Листопад, листопад,
Я тобі нагадаю
Як палав зорепад
У веснянім розмаї.
06.11.206р.Олесь Розхристаний.
