Літо медове.
Падали зорі волошками в жито,
Бриніла у травах вечірня роса,
Колосом стиглим світилося літо,
Липовим цвітом кипіла краса.
Літо медове пливе у суцвітті,
Буяє веселкою сонця розмай.
Краю, мій рідний, дитячого світу!
Ти в серці моєму відтворюєш рай.
Гамірним людом наповнені пляжі,
Черешнями стиглими пахнуть сади,
Сливи частують солодким нектаром,
Моляться в небо церковні хрести.
Курява з вітром женуть по дорозі,
Здіймають до неба химерні стовпи.
Літо біжить, мов дитя босоноге,
Купається в морі осяяних днів.
Скоро зійдуть вечорові зірниці,
Покотять тумани в зелені луги.
Знову вже, вкотре дорога насниться
В далекі, незвідані й досі світи.
Палає у небі ще світло стожар
Місячне сяйво малює пейзажі,
Вже котиться літо за обрію край
Скошені трави вкривають левади.
Олесь Розхристаний . 25.07.17р.
