Ми так давно не бачились …
Ми так давно не бачились з тобою,
Мабуть з пів-вічності і все життя.
Дороги наші виткались журбою
І вкрилися полином забуття.
В твоїх очах і досі айстри квітнуть
В моїх ,- тумани сіються сумні.
Вуста твої ще медом пахнуть диким,
Мої ж, - прогіркли, вичахли й німі.
Я так хотів тобі ще розказати,
Які мені співалися пісні,
І як хотілось цілувати
Вуста твої солодкі і п'янкі.
Ми розлучилися з тобою
Коли буяла, квітнула весна
І світ здався казкою живою,
Тепер же, - снігом стелиться зима.
Здавалось: жив, любив,та ненапився
Кохання терпкого вина,
Яке лилося в серце через вінця,
Але не малось тому серцю дна.
Чи ж буде шанс у нас обрати
Між суєтою згублену любов,
Старі невзгоди подолати
І воскресить кохання знов?
Ми так давно не бачились з тобою,
Що навіть пам'ять згасла на нівець.
Твій образ став іконою святою
У храмі двох закоханих сердець.
27.01.18р. Олесь Розхристаний.
