Мокра осінь.

Бродить осінь мокрими стежками,

Вже  дощем споїлася земля.

Вітер косить перестиглі трави,

І розкисла зорана стерня.

Небо розчинилось у калюжах,

 Ластівки зібралися на дроті,

 І  не видно в лузі чорногузів,

Мабуть вже на крилах,  у відльоті…

***

Світиться  на скронях сива осінь,

Десь курличуть  прожиті   літа;

Сум  вечірній поселився в очі,

 Мов   життя  завершує жнива.

Олесь Розхристаний.