На краю.

Нас всіх давно женуть до ями,-
Жиди керують з москалями,
А ми ніяк не прийдемо до тями,
Як нам з тієї вибратись біди.
Вітчизну в ранах і руїнах,
Велику славну Україну,
Живою ще кладуть у домовину,
Підступні та криваві вороги.

Понад степами в’ється ворон,
Панує смерть кругом і голод,
Сміється божевільно хижий ворог,
Напившись крові досхочу.
Не смійся з горя лютий враже!
Народ не вмре наш, не поляже,
Він ще розправить крила і покаже
Усю козацьку славу і могуть!

В горнилі міць свою набуде,
Покору рабську й страх забуде,
І двоголового орла тризубом
Приб’є  до осоружного стовпа.
Іуд усіх христопродавців
Ярма творців - законодавців,
Брехні великої і зла  лукавства,
Утопить в морі  власного лайна.

Не сподівайся людоморе,
Що тебе світ весь  не поборе
Що будеш сіяти скрізь вічно горе
На богом даній, не тобі, землі.
Уже зросла твоя погибель
В руках козацьких гніт вже тліє
І розгорається між димом сивим
Новий вогонь повстанської війни.

Тюрма від гніву не врятує,
Жандарми й пристави то всує,
І той, хто править хором «алілуя!»
Тебе ж кадилом тихо і приб’є.
Царя   задушать у палатах,
Його ж годованці пихаті,
Бо  кожен ладен там усіх продати..
Щоб лише  зберегти  нутро своє.

Уже розставлені дозорні
Козацькі скрізь на Дикім Полі,
Сам  Нестор із синами в Гуляйполі
Знамено чорно-біле підійняв.
Душа гуляє скрізь козацька,
Святиться зброя гайдамацька,
Холодним Яром світить Шлях Чумацький,
У Чорнім Лісі третій півень проспівав.
      25.03.2016р. Олесь Розхристаний.