Навіщо.

Навіщо ти прийшла до мене в сни,

Моя загублена любове.

Навіщо теплим   подихом весни

Тривожиш сутінки зимові.

Даремно ти запалюєш вогні

На дальній пристані кохання,-

Спалив свої вітрила на щоглі

Мій бриг у гавані останній.

Я вже на березі чужому

Світ почуттів зміняв на суєту.

Тепер лиш Господу відомо,

Як довго тут  без тебе проживу.

Навіщо ти мій сон тривожиш,

Промінням  в душу світишся дарма.

Мій світ давно уже порожній:

А ні бажань, ні почуттів нема.

На ранок серце болем  защемить,

Немов від рани ще живої.

Шукаю образ твій на вітражі

Моєї пам’яті скупої.

  09.12.2015р.Олесь Розхристаний