Недоля.

24.04.2016 16:48

Ми не будемо разом ніколи,

Наші долі з тобою чужі

Залишили  цей світ сиротою

У обіймах печалі й жури.

 

Не згасає лиш рана на серці,

Хоч давно її вкрили рубці ,

Диким болем буває озветься

Як почую твій голос в вісні.

 

І немає тим мукам вже краю,

І кінця тих пекучих страждань,

Я, здається, вже розум втрачаю

Від безглуздя усіх сподівань.

 

Розірвались невидимі струни,

Що живили мелодію снів,

Налетіли вже зграєю круки

Білий світ від журби потемнів.

 

Ми не будемо більше ніколи

На світанні зорю  зустрічать

Залишилось нескошеним поле

Плачуть  трави росою в цей час.

 

Вже проплакала осінь дощами

І зима нам несе сивину.

Туга висне на серці, мов камінь,-

Позбавляє спокою і сну.

  24.04.2016р.Олесь Розхристаний.