Невипита любов

Невипита любов пече  дощем

І поливає полум’ям розпуки;

Вирує   біль на серці й мучить щем,

А заздрість сипле в рани зло отрути.

Вже скоро сніг на голову впаде

Й вовками знов  завиють заметілі,

Душа загубиться серед людей

І серце в тім  снігу осиротіє.

Морози  випалять кохання муки

і закують у кригу почуття.

Минулих повенів  не повернути

В зимові перемети забуття.

А  поки ллється ще на серці осінь

І в золоті втопає  небосхил,

Нехай пече дощем й вогнем хлюпоче,

Болить і мліє, хоч з останніх сил.

Невипита любов тривожить сни

Непрохана приходить серед ночі

Торкає тихо  струни  потайні

І рани ті, що гоїтись не хочуть.

  14.10.2015рОлесь Розхристаний.