Осінній день за обрій ляже,

Осінній день за обрій ляже,

Рука торкнеться до смичка,

Струна здригнеться і розкаже

Чом осінь  ця така сумна.

Вона згадає тепле літо,

Весни розбурханий розмай,

Що відцвіли і жовтим листом

Осипались в порожній гай.

А вітер музику підхопить,

Запросить в танок хризантем,

Та, лише дощ в обіймах мокрих

Тримає  квіти від плащем.

На серце вітер сум  нагорне,

Холодним подихом війне.

Ще осінь тішиться надворі,

Ще листя світить де-не-де.

Осіння жевріє природа,

Подекуди  горять  кущі,

Мов жаром, ягодами глоду

І світять затишком в душі. 

             Олесь Розхристаний.