Осіння прелюдія.

Ходить осінь, в мокрі коси

Жовтий лист вплітає.

В полі вітер стоголосить,

Літа теплого шукає.

Світять фарби серпанкОві

На вершинах гаю.

Дощ гуляє по діброві,

І гриби збирає.

 Грають струни клавесину,

Віють сум у душу.

Вітер скинув павутину

На порожню грушу.

Осінь тихо розпустила

Золоті вітрила

І в барвистому намисті

Чепуриться на узліссі.

День ще сонцем землю гріє,

Вечір сіє прохолоду.

Ніч шукає кожушину

І ховає в ковдру ноги.

                25.09.17р. Олесь Розхристаний