Правда юродива.
Блукала світом правда гола,
В снігах байдужості людської
Гаряче серце застудила
І занедужала журбою.
Кружляв над нею чорний ворон
І віщував якусь біду
Та вовча зграя вила поруч
Відчувши здобич у снігу.
Була вона ще зовсім юна,
Така тендітна, як дитя,
Підступності не знала й глуму,
Наївна зовсім, мов ягня.
Носила Правда непорочна
Скрижалей Господа вінець,
Хрестами вишиту сорочку;
Ходила завжди навпростець.
Зустрілись їй лукаві люди
Вінець забрали і хреста,
Сказали так їй ліпше буде
Розносить істину в світах.
А потім ще і лжепророки
У Правди викрали ім’я
І записали в книзі поспіль:
«дочка Лукавого, Брехня».
Отак небогу обдурили
Жерці премудрості святої
І світу грішному явили
Фальшивої брехні устої.
Брехня жила в палатах царських
Та тихо бавилась людьми,
Дурила мудреців усяких
Що світять розумом в пітьмі.
Раділа з того, що при владі
У цьому світі скрізь іуди,
Бо дурні знай тому і раді,
Що й досі вірно служать Блуду.
А Правда стала юродива
І світ гонив її не раз,
Вона від горя заніміла,
Від кривди, зради і образ.
Отак на зламі двох віків,
В час епохального безладдя,
В свідомості поводирів
Лукавий взяв верховну владу.
Він об’явив брехню як правду,
Всі поклонилися до ніг,
Віддавши душі на поталу
В гарем люциферу для втіх.
Брехня в палацах бенкетує,
Коли лютує скрізь чума,
Приборкати її то всує,
Управи на брехню нема.
Безсилі стали вже закони,
Керують світом брехуни.
І люди товпляться в загонах
Немов овечки й барани.
А Правда скніє десь бездомна
Голодна й гола, мов жебрак,
Благає милостинь у Бога
Явити світу добрий знак.
Світ затаврований у злато
Під багряницею тремтить,
Для грішних справ часу багато,
А для очищення лиш мить.
Не прозівай як правди голос
Почується в твоїй душі
І заговорить в тебе совість:
Позбудься втіх і звичок лжі.
Нехай кружляє чорний ворон
І виють навкруги вовки,
Допоки правда ще говорить,
Цей світ стоятиме віки.
27.11.2015р.Олесь Розхристаний.
