Родовий тягар

Славний роде мій великий!

Роде, дружній і  завзятий

Хто ж біду тобі накликав

Чи наслав страшне прокляття?

     Звідки впала зла ця кара

На твої гілки й коріння,

     Чорним горем пронизала

Безневинні  покоління?

Ой, ти горе  проклятуще,

Не отруюй ядом  крові,

Не губи невинні душі.

Не каліч нещасні долі.

Скільки спалено вже цвіту,

  І гірких пролито   сліз?

     Скільки вже могил нарито

І обірвано доріг?

Не завидна в тебе доля,

Наче мачуха лихая:

В кожній хаті  твоїй горе

Урожай собі збирає.

Може прадід, баба й дід,

Чи далекий пращур

Заганьбили родовід, -

     Долю вибрали пропащу.

Бідний роде мій великий,

Працьовитий, не лукавий,

хто ж відмолиться за  гріх твій

Невідомий з давніх-давен?

Хто розрадить твоє горе

І прокляття  з тебе зніме;

     Хто розоре  наше поле

І   зерном  новим засіє?

Чуєш, роде мій стражденний,

За  твої гріхи і  душі,

За минулі, сьогоденні

Тихо Господу молюся.

           Олесь Розхристаний