Роксолана
В неї коси золотисті,
В очах тумани п’яні грають;
Зорі світяться в намисті,
Вустами ангел розмовляє.
Роксолано, Роксолано!
Чарівна попівна, панно,
Смирне янгольське дитятко,
Обернулась бусурманам
Нерозгаданим прокляттям.
Роксолано, Роксолано!
Не коханням, а вином
Та чар-зіллям диким
Підкорила ти султана,
Яничарів заодно,
Взявши гріх великий,
(Чи мо з дозволу Корану),
Чорним шовковим шнурком
Вкоротила віку.
О, прислужнице шайтана!
Спокусилась ти на трон
Свого чоловіка.
Роксолано! Роксолано!
Волею Аллаха й Сулеймана
Ти зійшла й розквітла в славі
На престолі в турків-оттоманів.
Твій шлях, усіяний смертями
Дітей і рідних , і чужих,
Правонаступників султана,
Від хижих пазурів твоїх.
Роксолано! Роксолано!
Рідним дітям,- чужа мама.
Чи ти молилась перед сном,
Як задихались під шнурком
Дитячі душі безневинні
У тих палацах-домовинах?
Діточкам - синочкам
Шовкові шнурочки
Гадюками звивалися
Впивалися у шиї,
Аж доки вже останнього
В обіймах задушили.
Сорок душ нещасних,
Османів правовірних
Згублено дитячих,
Ні в чому неповинних.
І все заради влади,
Султанської посади.
Нехай Аллах пробачить
Тих правовірних вади,
Жорстоких і незрячих.
О, діти Сулеймана!
Не одна у горі мама
Лишила світ Аллаху
Пішла услід за вами,
Розвіялася прахом.
Роксолано!Роксолано!
Ти носила талісмани,-
Зуби сірої гієни,
А султана Сулеймана,
Відьомським питвом зеленим
Тітоньки Тронгіли,
Нищечком поїла.
Задурила, мов туманом,
Серце й розум Сулейману.
Хитро зла наворожила
На візира Ібрагіма,
Хоч той вірний був до згину,
Відданий, немов дитина.
Та на його місце Роксолана
Свого зятя мітила, Рустама.
Що там той паша- візир,-
Навіть сина Мустафу
Задушив, мов дикий звір.
Жах- видіння наяву!
За Ібрагімом вслід Рустам
Своєї голови позбувся,-
Небажаним він свідком став
У планах хитрої матусі.
Сулейманових онуків
І тих жорстоко задушили,
Щоб за волею Аллаха,
На трон султанський не згодились.
Роксолано!Роксолано!
Ти весь світ ввела в оману.
З допомогою Тронгіли
П'яні гени прищепила
Роду турків падишахів
Правовірних слуг Аллаха.
Османія вже очманіла
Від алкоголю чаду.
Заслабла й опустилась
Імперія в упадок.
Султан Хуррем Хасекі,-
Це Настя Лісовська,
Що запросила греків-
Старих виноторговців
До Порти торгувати,
Державну щоб скарбницю
Грішми наповнювати,
Та яничарам у пивницях
Гріхи всі обмивати.
Отаку-то яничарам
Принесла попівна кару:
Зеленим змієм обпоїла
І сповила султанам крила.
15.01.2016р.Олесь Розхристаний.
Теги:
