Стежки життя
Я все життя сходив шляхами,
шукаючи у цьому світі
вхід до відновленого храму,
який не встигли відновити.
Ходив я й грішними стежками,
поміж колючими тернами.
Убогу душу в нетрях рвав
і навіть Бога проклинав…
Бувало, жив серед звірів,
та озвіріти сам не смів.
Я зерна правди сіяв шляхом
і зрошував їх потом і слізьми.
Чекав же на врожай багатий,
але зростали тільки бур'яни.
Життя моє сліпе й коротке
і доля, наче на розп’ятті:
душа страждає від пророцтва,
а тіло гине від прокляття.
Здається, гіршого немає
життя самотнього в юрбі,
як не збожеволів, пам'ятаєш,
що ця юрба була людьми.
Я все життя чекав на свято
і мріяв про щасливу мить,
коли душа моя крилата
розправить крила і злетить
по-над хлібами і гріхами,
над світським золотом і злом,
по-під святими небесами,
де пахне ладан і миро.
Олесь Розхристаний.
