Стояв я німо…

Стояв я німо і слухав зиму,-

як навкруги усе мовчало..

Лиш покривало білим-біле

замерзлу землю обгортало.

Лиш в полі вітер дико вив,

немов голодний хижий звір,

та ще мороз на  берегах тріщав,-

він річку в  нову кригу одягав.

Рогатий місяць із-за хмари

хапав зірки Волосожару,

і сипав їх Чумацьким шляхом,-

шукав намисто Зодіаку.

 .

Вже на   землі все заніміло,-

зима зробила своє діло,

пішла до лісу спочивати

               в холодних  кришталевих шатах.

                        Олесь Розхристаний.