Світле царство.
Мені здалося, що на мить
Торкнувсь я вічності душею
І розум мій зміг освітить
Все те, що є там, за межею.
Як наяву, чи то в вісні,
Я йшов по зоряній дорозі,
Назустріч,- ангел на коні,
Слуга і світлий воїн божий.
Питає ангел: « Хто ти є?
Куди це ти так рано йдеш,
Лишив пристанище своє,
І що в душі своїй несеш?»
«Я, є людина безталанна,
іду, без виклику на суд.
В душі моїй гріхи та рани,
котрі до Господа несу»
І мовив ангел пресвятий:
«Мабуть, там добре напекло,
Якщо лишив земне житло
І сам ідеш на Суд Страшний?»
«Скажи мені ти, слуго Божий,
Чи я хоч правильно іду,
Чи я там Господа знайду,
А може йти туди негоже?»
«Якщо ти маєш віру в серці,
Якщо душа твоя не згасла,
І не злякався злої смерті,
То йди туди, де світла рясно».
І ось, прийшов я в світле царство,
Де все там чисте і святе,
Де зла немає і лукавства,
А лиш любов в добрі цвіте.
Там ллється музика чудесна ,
Співають ангели псалми…
Здається, Царство те Небесне
Я віднайшов серед зими.
Олесь Розхристаний
