Так хто ж ми є?
Так хто ж ми є, чийого роду?
Яка по наших жилах кров тече,
Злодійська, рабська, благородна?..
Віками змішувалось тут усе.
У владних коридорах сморід,-
Там дух жидо-кацапських посіпак;
Гендлює міжнародний зговір
На наших доленосних терезах.
Багато тут чужого люду,
Що розсівають смерть нам і біду;
Скрізь затесалися приблуди,-
До раю їдуть на чужім горбу.
У їхніх жилах кров блакитна,
А в наших жилах чорна і брудна.
Палають очі смолоскипні
Й на рукояттю твердне вже рука.
Так хто ж ми є, якого роду?
Чи дух козацький в нас ще не зачах?
Пізнайте ж дерево по плоду,
А чоловіка по його ділах.
На небесах вже стало тісно
Героям, що не вмерли на землі,
Та влада ще бажає більше
Спалити їх в черговому котлі.
Як «москаляку на гілляку!»
Волали кари гайдамаки,
Тоді «не забувайте й про жидів»,
Доносив вітер голос коліїв.
Така з історії наука,
Пройшла повз наших нинішніх вождів.
Ніхто не хоче її слухать,
А правду визнавати, й поготів.
05.09.2015.р.Олесь Розхристаний
