Тиха осінь.

Не відвертай засмучених очей

І не тривож на скронях світле  срібло.

Твою печаль не вигнати  з грудей

Як не спинити в полі вітер вільний.

А тиха осінь

Печаль розносить,

Тривоги сірі

 На серце сіє.

До літа нам немає вороття,-

Не можуть дні із вирію прилинуть.

Лягли на серце спогади  життя

Немов тумани сиві  на долину.

А тиха осінь

Дощами мочить

На клумбі літній

Лиш айстри пізні.

Колише вітер вже траву руду

І понад лісом зайнялись заграви.

Гортає осінь книгу золоту,

Хоч  ми і  літо ще  недочитали.

А  тиха осінь

Чарує  очі,

Ворожить снами

Що буде з нами.

Шляхи  у зиму поведуть,

Самотність днів обгорне  смутком.

Життя мінливого  правдива суть

Зігріє  душу  затишком  притулку.

 А тиха осінь,

Крокує в гості

Несе в долонях

Ще  теплий промінь.

  30.10.2015.Олесь Розхристаний