Туманами та росами…

 З роками   душа,  лиш темнішає

Холодніють  у ній  почуття.

Там  прозою вже, а не віршами

Записались  сторінки життя.

Давно  вже розмились туманами

І сльотою буденних подій

Всі обриси  мрії  жаданої 

Із далеких, ще з юності, днів.

Літа  відшуміли стихіями,

Відпалили  на торжищах – снах,

Блукали шляхами  оманними,

Загубили  дорогу   назад.

Вже й крила  мої розтріпалися,

Що здіймались до неба  не раз…

Хоч  доля й  калиною   вбралася,

 Та,  росою  у лузі  зійшла.

          1997р.Олесь Розхристаний