Тяжко писати.

Тяжко писати,  коли по хатах  хиже горе,

Ординцем посіяне,  рясно зійшло,
Й не зорепади, а гради, в небесних просторах
Палають і падають прямо в житло.
 
Важко дивитись як котяться батьківські сльози,
Як коси сивіють у юних вдовиць.
Серце від болю щемить, а по  шкірі морозом…
Нестримне  бажання скарати всіх вбивць.
 
Тяжко писати, слова всі давно спорожніли,
В повітрі лунають прокльони й молитви.
Кожен день, кожен час  множаться свіжі могили
Й не видно кінця, а ні краю  тим вбивствам.
 
Слухайте люди не хитрих політиків мову,-
ПрислУхайтесь до материнських сердець,
Слухайте дзвони на сполох і душам на спомин,
І вірі не дайте зійти нанівець.
 
Звісно, сльозами тут горю уже не поможеш,
Словами  не можна підняти з могил…
Вкотре вже   мертві  живих  закликають  на подвиг
Підняти на вістря запроданців всіх.
 
Гнів   розіллється народний,  як горе безмежне,
Обурення скоро   розірве терпець,
Гніт вже закладено зовсім сухий,  небезпечний,
Достатньо лиш іскри, щоб гахнув  вінець.
 
Треба відправити всіх на війну  порошенків,
Турчинова разом з його РНБО,
Там хай покажуться  світу всьому   поіменно,
Хто дійсно герой,  а хто справжнє  х…ло.
                      02.02.2015р.Олесь Розхристаний