В пітьмі неволі
У цьому світі правди вже нема,
У ньому ходить блудниця стара,
Отруту нишком підсипає,
Наш розум труїть, волю відбирає.
І ми уже не люди, а воли,
Покірно в ярма себе запрягли,
А лжепророки нами поганяють
Та нишком свого бога прославляють.
Навіщо ж воля треба нам,
Малим телятам та ягнятам?
Щоб розбрестися по полях
Та вовка сірого лякатись?
Нам краще бути при отарі,
У теплій, замкненій кошарі,
Під наглядом собак та сторожів,
Де буде вдосталь пійла і харчів.
Мабуть таки, народ наш подурів,
Що визнає чужих поводирів,
А власний розум слухати не хоче,
Хоч має вуха й зрячі очі.
О,Боже! Дай нам зрозуміти,
Що ми твої лукаві діти,
Цей світ посміли утопити
В брехні своїй та власній крові,
Позбувшись віри і любові,
Закону Божого та Слова.
17.02.2012р.Олесь Розхристаний
