Василю Стусу.

Пророк, замучений в неволі,
Ні ким не скорений, пішов  з життя.
Він жив правдивцем злої долі, 
І кликав грішників до каяття.

 Пророк, від  Бога був поетом,  
Вогонь борні палав в його очах.
Йому ж, читала  полімсести  
Смерть у  мордовських  таборах. 

Чому зреклись ми світла й честі,
Святі стоптали цінності й земні?
 Тепер, сліпі, на перехресті,
Поводиря  шукаємо в пітьмі.

Омиймо руки у спокуті,
Замолюймо гріхи у молитвАх.
Вернімо світло в наші душі,  
Слова   любові й  правди на вуста.
 
В тюрмі гартований, в темниці,
Змордований   в невинності святій,
Високий дух  правдопровидця
До нас повернеться, мов буревій.  

Бо, він воскресне  і повстане,
Кайдани  скине, знищить владу пут,
Розвіє морок і  розкаже,
Чому до нас апостоли не йдуть. 
      06.01.2016р.
Олесь Розхристаний.