Вечірній смуток

Знов лягли рядками думи,

Як  покоси в стиглу сіножать,

Принесли журбу із сумом

Та посіяли в  душі печаль.

В небі хмари одинокі,

Місяць десь купається в воді,-

Утопив у річці спокій

і тепер шукає там на дні.

Залетіла, наче пташка

Із  далеких  виріїв-країв,

кольорова ніжна згадка

про весняний клекіт почуттів... 

Вітер ніжно верби чеше,

І калину в лузі тихо гне.

Обрій погасив  пожежу,

Опустилося рядно нічне.

Олесь Розхристаний.