Від С.Єсєніна.
Від С.Єсєніна.
«Отговорила роща золотая..»
Відгомоніла осінь трепетлива,
Золотом березових гаїв,
І журавлі до вирію вже клином
Летять, і не жалкують ні за ким.
Кого жаліти? Всі блукають світом,-
Ідуть, заходять, знов кудись бредуть.
Лиш коноплянка тужить в житі
Та повний місяць журиться в ставку.
Стою самотній я в порожнім полі
І журавлі летять у далечінь.
Вирують згадки юності навколо,
Я ж, не жалкую більше ні за чим.
Мені не жаль років своїх провинних,
Не жаль бузкових у душі кипінь.
В саду вогонь палає горобини,
Але зігріти нас не може він.
Не обгорять на горобині віти
І жовта вже не вигорить трава.
З дерев спадає тихо жовте листя
Й сумні, рядками падають слова.
Коли вже, з часом, вітер позганяє
Їх всіх до купи, згорне під кущі…
Скажіть, що осінь золотом над гаєм
Відгомоніла , з ніжністю мені.
Олесь Розхристаний