Відчай.

Мабуть  життя дорога вже скінчилась

І чаша гніву Божого і кари

На голову мою з небес пролилась,

Й молитви всі і сподівання мої марні?

Невже не винесу я муки  світу,

І не здолаю вкотре слабкість духу

І розпачу в душі моїй розтерзаній

Гріхами , що на роду моїм написані?

Невже  вся висохла уже до краплі

Надія на повернення й спасіння?

А відчай точить душу, наче шашіль,

І лише віри жевріє жарина.

Вона ще гріє й живить світлом  душу

І тілу грішному ще сили додає.

Нехай же збудеться  все те, що мусить

І Бог пошле нам милосердіє Своє.

              07.06.2015р.Олесь Розхристаний