Випито келих сповна.

 Я вип'ю нектар почуттів,

Натомість залишу отруту,

Щоб більше ніхто не посмів

Торкнутись  любовного трунку.

Хоч спалахом блискавки б'є

Твій погляд відвертих очей,

Та серце  мовчить, мов чуже,

Підкорене владі речей.

Вже випито келих сповна,

Та хочеться ще пригубити

Хоч краплю п'янкого вина,

За все найдорожче у світі.

У долі надія остання

Загасла, мов свічка вночі,

І  подих прощальний кохання

Повіяв морозом в душі.

     05.05.2015р.Олесь Розхристаний