Вирій

Вже осінь. Клином в небі журавлі

Відносять літо у чужі краї…

Вже осінь. Це пора сумних дощів

Коротких днів і довгих вечорів

Хоч з неба ще снопами  ллється

Похиле  сонячне проміння

Та, вже жура на серці в'ється

Якась захмарено-осіння.

Уже  достигли яблука в садах,

Хліба давно зібрали на ланах;

По небу вітер сірі хмари,

Немов вівчар свої отари

Жене із паші  до кошари.

Повітря пахне скрізь плодами

Дурманить свіжістю п'янкою,

А над лісами і садами

Вже осінь щедрою рукою

Скидає   золото й багряна,

Чарує грішний світ  красою.

Останнє листя облітає,

Спливає тихо за водою;

Природа зиму зустрічає

Красою й тишею німою

                Олесь Розхристаний.