Загублене кохання

05.02.2016 23:18

 

Де наші долі випадково

Свої заплутали шляхи,

Там ми зустрілися з тобою,

Посеред туги і жури.

 

Твій шлях, як вишита стежина;

А в мене мощений в терні.

У тебе  доля, мов перлина,

Моя ж, мов грудка у стерні.

 

З тобою ми  зустрілись  літом,

Як все буяло ніжним,

А розлетілись восени:

У вирій - ти, а я,- в сніги.

 

Так доля з нами жартувала

Тоді, як плутала сліди,

І щастя в нас обох украла,

Порозкидала  за світи.

 

Щаслива мить була бентежна

Душа бурхлива і безмежна,

Благала мить цю зупинити,

Щоб до безтями ще напитись

Любові трунного вина,

До  солов'їв втікти в сади

Там збожеволіти сповна

І залишитись назавжди.

 

Я не хотів  такої долі,

Такої втрати  не бажав,

Та є на те все  Божа воля,

А я ж бо  кращої благав.

  31.01.12р.Олесь Розхристаний