Життя, це …

28.01.2016 15:25

Не знаю я, у вічність, чи в безодню

Земний для мене вимощений шлях.

Здається жив ще вчора, а  сьогодні

Суцільні муки та пекельний жах.

 

Юрба розбещених  вождів «народних»

Торгує долею  на терезах,

Спить армія покірних і голодних,

Чатує  вкрадений у неї ж, скарб.

 

Продати б щось, так вже немає:

Вчорашнє з'їли , а сьогодні ,- зась.

Тут злодій злодія лиш поганяє,

А  воля спить і правда в бур'янах.

 

Вирує ярмарок  рабів невільних,

Здається, й душі вивели на торг,

На них піднявся попит у суспільстві.

А править тут, все той же чорт.

 

Земне  життя  спливе, мов сніг торішній

Напровесні струмками  задзюрчить

І  всі, хто жив тут, праведні і  грішні,

Підуть   до Господа на судну  мить.

 

Життя, це  крик з минулого в майбутнє,

Якому вже немає вороття,

Найбільший в світі злочин людства,-

Закуті душі в золото  тільця.

                      1997р.Олесь Розхристаний.