Життя, це …
Не знаю я, у вічність, чи в безодню
Земний для мене вимощений шлях.
Здається жив ще вчора, а сьогодні
Суцільні муки та пекельний жах.
Юрба розбещених вождів «народних»
Торгує долею на терезах,
Спить армія покірних і голодних,
Чатує вкрадений у неї ж, скарб.
Продати б щось, так вже немає:
Вчорашнє з'їли , а сьогодні ,- зась.
Тут злодій злодія лиш поганяє,
А воля спить і правда в бур'янах.
Вирує ярмарок рабів невільних,
Здається, й душі вивели на торг,
На них піднявся попит у суспільстві.
А править тут, все той же чорт.
Земне життя спливе, мов сніг торішній
Напровесні струмками задзюрчить
І всі, хто жив тут, праведні і грішні,
Підуть до Господа на судну мить.
Життя, це крик з минулого в майбутнє,
Якому вже немає вороття,
Найбільший в світі злочин людства,-
Закуті душі в золото тільця.
1997р.Олесь Розхристаний.