Звістка з Якутії.
Миколі Карп’юку,
Народному провіднику,
Політичному в’язню путіно-
порошенківського режиму.
За Сибіром сонце сходить,
Хлопці не зівайте!
Ви на мене, Карпю’ка,
Усю надію майте!
Повернуся я з Сибіру
Скоро в Україну,
Повернуся як, дай боже,
В чужині не згину.
Маю жінку, маю сина,
Та я них не бачу,
Знаю, що вони страждають
За мою удачу.
А як гляну на Вкраїну,
Там жиди панують,
День і ніч народ наш дурять
Та усе грабують.
Скрізь при владі москалі
Та жиди пархаті
Українцям нема місця
В українській хаті,
Для них лише є конюшні
Та старі вівчарні.
Стережуть їх у неволі
Нові яничари.
Гинуть діти українців
У степах донбасу,
Захищають від чужинців
Батьківщину нашу.
Олігархи ж та іуди
Бариші рахують,
Бо то нелюди, не люди,
Смертями торргують.
Повернуся я з Сибіру!
Майте пам’ятати,
Що за зраду Україні
Будемо карати.
Візьмем в руки по гвинтівці,
А може й гармати
Та покажем, як повстанці
Вміють воювати.
«Ще не вмерла» заспіваєм,
Як здобудем волю,
Побратимів позвільняєм,
Рорзірвем окови.
Ворогів усіх заклятих,
Хитрих та лукавих,
Будем справно люструвати
За народним правом.
Повернуся я з Сибіру
Ворогам на горе!
Дух визвольницького гніву
Ніхто не поборе!
10.04.2017р. Олесь Розхристаний.
